ПІДНЕБЕСНИЙ АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ

Кандидат економічних наук, професор. Заслужений працівник промисловості України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки. Доктор технічних наук, віце-президент УТА. Генерал-полковник Міжнародного Союзу Козацтва.З 1993 року академік УТА, керівник відділення "Технології гуми, латексів і виробів з них".
Народився 14.12.1938 р. у с. Франківка Чорнобаївського р-ну Черкаської обл. У 1966 році закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, 45 років працює в хімічній промисловості. Знання та досвід хіміка-спеціаліста здобував як інженер-технолог, керівник цеху, замісник головного інженера заводу гумотехнічних виробів (ГТВ) у Єкатеринбурзі, головний інженер Білоцерківського ГТВ, на керівних посадах у сфері хімічного виробництва України.
З 1984 року є директором Державного науково- дослідного інститута "Еластик", який під його керівництвом перетворився на баготопрофільний науковий центр і сьогодні працює над вирішенням найбільш вагомих та актуальних наукових, виробничих, екологічних проблем хімічної промисловості.
Керівник наукової школи: "Створення вітчизняних силоксанових композицій", яка зробила великий внесок у розробку та виробниче освоєння силоксанових каучуків і різних виробів на їх основі для забезпечення потреб вітчизняної промисловості, будування, автомобіле-, авіа-, приладобудування та сільгоспмашинобудування. Приділяє значну увагу вихованню молодих учених, піклується про збереження навколишнього середовища. Голова технічного підкомітету ПК-03 Національного агентства з акредитації Міністерства економіки з питань європейської інтеграції, яке об'єднує 12 напрямків галузей економіки.
Голова Державної екзаменаційної комісії Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут", заступник голови ТК —128 "Каучуки, гуми та гумові вироби", член Науково-технічної ради державного українського об'єднання "Політехмед" при Міністерстві охорони здоров'я України, керівник органу із сертифікації "СЕПРОЕЛАС".
Нагороджений 12 орденами та медалями, почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.